Війна – то найстрашніше, що може статися з людьми. Жорстока і безпринципна, вона, як сама смерть, косить всіх підряд – чи
ти воїн, чи дитя, чи ти чоловік, чи беззахисна жінка. Їй байдуже, чи хочеш ти жити – смерть збирає урожай.
Дитячі роки поетеси Ліни Костенко
обпалені війною, як і роки мільйонів інших людей.
Тому кожен рядок її твору – це печатка часу – кривавого та
базжалісного.